Рекомендовані браузери для перегляду

 Текст розмови

Софія Іванова: Цьогорічна Школа. Вже третя. Має тему. Границі простору. Чи ця тема є наслідком якихось власних проектів, роздумів, едукаційних планів?

Януш Балдиґа: Це тема , яка для мене зараз є надзвичайно суттєвою. Це тема моїх робіт. Почуваюсь компетентним. Це щось , що для мене є дуже «живим». Я хотів з ними поділитись цією проблемою і запропонувати і запропонувати його універсальне трактування. Тобто трактування границі у різних аспектах. Починаючи з границі геометричної через психологічну і навіть до політичних. Тема з*явилась лише на третій Школій, тому що я раніше боявся. Боявся, що люди зовсім недосвідчені «схоплять» його як рятівне коло і повставатимуть ілюстрації. Така небезпека є завжди. Натомість , приймаючи тему, не можна поминути елементарних механізмів. Таких понесіть як, наприклад, місце, простір. Їх треба трактувати свідомо. Натомість тема, запропонована людям зовсім недосвідченим, привів би їх до найпростіших асоціацій. Боясь, що то би були асоціації театральні.
 
С.І.    Але цього року були особи, які були вперше. І вони дуже швидко вловили цю тему і все, що з нею пов*язане. 

Я. Б. З одного боку, думаю, що це є універсальна тема. Це стосується нас усіх. Ми говорили про це. З другого боку, є певна частина людей, які вже були третій раз. Вони не мали жодних формальних інтерпретацій. Вони могли і «підтягнути» інших.  Натомість думаю, що тема границі і простору настільки нас стосується, що кожний після розмови( лекції - редю С.І. )  першого дня знайшов свій пункт виходу. Це дуже виразно видно. Я також дуже тішуся, що ці поняття, які я завжди використовую, - тіло і фігура - як пункти виходу для формування мови переказу у мистецтві перформансу, - вони тут були дуже по- особистому інтерпретовані. Це цікаво, тому що це пов*язане із статтю. Тут була така серія виступів таких хлопців, до половини роздягнених. Це було дуже важливим, що ми бачили їхні мускули. Власне конструкція. Вони творили щось на зразок такого моноліту. І я на противагу - представлення роботи молодої дівчини, в якій дотик, дихання, така тілесність була вихідним пунктом. Я тішуся, що ці два поняття були використаніі ми могли це спостерігати. Це, на мою думку , дуже і дуже цікаво.
 
С.І. В загальному, ці учні, які вже були на Школі втретє, чи (якщо так можна висловитись) вони якось виросли? Чи стали більш зрілими? 
 
Я.Б. Думаю, що так . Не було в цих роботах ( що також не є погано і цього не треба встидатись) робіт наївних. Я би сказав, що були зрілі і прекрасно сконструйовані. Вони не були лише наслідком емоції. Хоча і була така  робота політична,  з проекцією . Мені здається, що вона таки була дуже і дуже емоційна. Найважливішим є те, що є предметом цієї проекції. Сам факт, факт політичний. Насилля, але власне в таких категоріях політичних. Мені здається, що також і роблема насилля з*являвся у інших у більш такому конструктивному вигляді. Натомість добре, що це з*явилось також і у такому вимірі. Це мене тішить. Думаю. Що це дуже добре, що хтось звернувся до такого переказу як кіно- проекція. Це також збагатило.

Але коли як так переглядав цей цикл презентацій, що це якось так все «перепливає» одне в інше. Ми розмовляли з Владком(Кауфманом), що треба зробити в середині перерву, але мені було шкода перервати певний ритм. І це для мене є дуже важливе і приносить сатисфакцію.
 
С.І. Як має виглядати четвертий рік Школи (Перформансу) ?. Чи матиме він якусь конкретну тему і якщо так, то який?

Я.Б. Не знаю ще , але думаю, що так. Належало б поставити якусь проблему. Тим більше, що заповідається дуже цікава річ. Тобто Влодко Кауфман, аби включити цих молодих учасників Школи вже у Фестиваль, тобто вони би представляли свої проекти. Думаю, що це є цікавим з багатьох причин. Це також вводить у дію їхню фантазію. Це поле якби показує дорогу входу у простір дискурсу. Можна якби говорити від себе. Не тільки в умовах лабораторії, але вже у відкритому просторі. Я би хотів знайти таку тему, яка б була і для мене актуальною і важливою, і для них. А може я би хотів спровокувати їх до формулювання. Власне до формулювання теми.  Бо минулого року теми не було, але я порушував формальні проблеми. Може варто би було скинути на них обов*язок  і відповідальність поставлення теми, кількох тем? Я також буду готуватись, але хотів би бути одним з них у формулюванні цих проблем. Це бт могло збагатити цей проект і більш персоніфікувати з їхньої точки зору. Я так думаю.
 
С.І. Для людини, яка має великий досвід педагогічний і мистецький,   - чим є така Школа, такі зустрічі? Я дізналась, що серед слухачів майже зовсім не було художників, було комп*терники і - зовсім не було акторів і режисерів, що мене дуже здивувало.
 
Я.Б. А мене - ні.

С.І. Тим не менше. Для перформера, який презентує і вчить. Такі зустрічі, такі зайняття, така Школа, що дає конкретно?

Я.Б. Це взагалі є необхідним. Так як мова перформансу і весь час у еволюції, Так само цей дидактичний процес він мусить бути у еволюції, тому що він не має канону. Це мистецтво, яке  не має канону, вона має бути відкритим, вразливим, уважним. Пьотровский говорить: «Перформанс? Це дисципліна уважності». Щось у цьому є. Ми спостерігаємо за собою взаємно. Знаю, щи ми взаємно є собі потрібні, бо мене дуже цікавить яким способом вони використовують «мову», час. Я впевнений. Що цьогорічний проект мене змодифікує. Демонструються роботи, які абсолютно тебе ошелешують. Такою роботою була робота з використанням цих кінозірок. Для мене це було відкриттям. Навіть не йдеться про якість цієї роботи. Але те, що була використана матерія, як я не зачіпив. У мистецтві з*являлось таке використання «ікони». Наприклад, один американський митець зорієнтувався, що є подібним до Ніксона, то вмонтував портрет Ніксона у свій паспорт і перетинав кордон з такою містифікацією. Але тут ця робота з тими фотографіями- це моє відкриття. Спочатку я був подивований, що комусь ( і це молода журналістка) пройшла у голову так ідея. Це є дуже цікаво. Дуже .

С.І. І - останнє запитання. Мені так здається, що інспірацією для Твого цьогорічного перформенсу сьогоднішнього  було перебування у Львові.

Я.Б. Абсолютно. Абсолютно. Все було змінено. Я сміюся, тому що набрав якісь важкі предмети, яких не використовував. Цей такий дуже персональний вимір. Вони розповідали мені про себе, ці їхні роботи повставали на основі дуже особистих переживань. Тому я вирішив також, що я також поділюся з ними такими взятими з моєї пам*яті твердженнями, що торкаються мене, моїх близьких, моїх знайомих. Вони це сказали колись... І це дуже значуще. Я почав про це розповідати. Можна сказати, що я якби відчув себе одним із них. Я хотів увійти у їхній простір також. Це не було  наслідком  якоїсь глибоких рефлексій, а радше рефлекс. І це трапилось сьогодні вранці. Я є цим якби також захоплений. Справді. Це є для мене велике також таке особисте переживанння і відкриття.

С.І. Дуже дякую.

Я.Б. Дякую.