Підкамінь-2008

ІНІЦІАТИВНІ ПРОЕКТИ

кіноклуб

журнал

ОСТАННІ КОМЕНТАРІ

АВТОРИЗАЦІЯ

«Підкамінь-2008» - три дні щастя та екстріму

Уже другий рік поспіль на Львівщині відбувся потужний етно-фестиваль «Підкамінь» . Цьогоріч фестиваль побив усі рекорди за рівнем екстремальності та відриву.

Щастя – це коли сухо, сито і комфортно. Але справжнє божевільне, стовідсоткове щастя – це коли тобі байдуже на умови і умовності, коли ти мокрий, в грязюці, поруч із такими ж друзями танцюєш по калюжах і верещиш у небо назустріч краплям дощу. Коли ледве доповзаєш до вологого спальника, а на ранок вже готовий поринути у наступний зварйований день. Коли повністю виснажений із повним наплічником позитивних емоцій та мокрого одягу, із напівпритомною посмішкою на обличчі, приїжджаєш домів і з порогу кричиш «секс ховається!». Ось таким був «Підкамінь-2008». А далі – докладніше.
День перший: бути чи не бути?

У рідної природи немає поганої погоди. Але от є безперервні дощі, які можуть перешкодити планам вітчизняних меломанів та організаторам фестів. З «Підкаменем» нічого такого не сталося. Майже безперервні дощі, які падали три тижні напередодні фесту, породили в серцях тих, хто хотів відвідати це дійство, думки про те, що свято не відбудеться. Так і могло статися, якщо б «Підкамінь» не організовували дійсно професіонали. Ні зливи, ні болото, ні відсутність нормальної дороги (її просто розмило внаслідок дощу) не зупинило організаторів провести фестиваль.

Гості, які почали із самого ранку повільно заповняти поле фестивалю із недовірою в очах спостерігали за останніми приготуваннями до дійства. Хтось висловлював думки, що він так і не відбудеться. Проте, ніхто не збирався покидати територію «Підкаменя».

Подолавши кордони болота приїжджі вибирали місце для поселення. Цього року можна було селитися не тільки в спеціально організованому наметовому містечку, а й у лісі. Більшість обрали саме цей варіант. Адже там можна було більш надійно сховатися від дощу. А заброди із підвищеною потребою комфорту могли поселитися і в місцевих мешканців. Брали вони не надто дорого. Сам спав у наметі, але очевидці стверджують, що вигоди коштували від 20 до 40 грн. за ніч.

Допоки кожен прилаштовував свою голову чи то під дах будинку, чи то намету, час невпинно наближався до відкриття фесту. І ось зі сцени пролунав голос наймоторнішого ведучого фестивалів Андрія Жолоба про початок свята (на другий день до нього доєднався харизматичний Місько Барбара і від їхніх жартів люди падали з реготу). Під автентичний спів дівчат «ДоСхідСонця» до сцени, повільно покидаючи свої намети, допиваючи та дожовуючи, почали підтягуватися глядачі. Перед сценою на них чекала атракція фестивалю – величезний болотяний танцпол. І тут почалося справжнє вар’ятство! Роззувшись та скинувши зайвий одяг, публіка почала підкоряти болотяну жижу. Адреналін зашкалював. Енергетика люду змагалась із природною стихією природи і перемогла.

Відкриття фесту – київський гурт «ТаРУТА» швидко зібрав сотні босих ніг до грязьової ванни. А під запальну музику гурту «Русичі» відривались тисячі, серед яких з’явились перші десятки болотяних «шахтарів». До речі, добирався цей гурт до сцени на звичайному возі, що викликало фурор серед присутніх. Відігравши свою запальну музичну програму вони звільнили місце для хед-лайнера першого дня гурту «Юркеш». Організатори не помилилися, що запросили цих хлопців. Такого запального драйву вітчизняний нарід не переживав вже давно. Дотепні пісні та вдалі жарти Юрка Юрченка змушували забути про все і просто відриватися. Не завадила навіть холодна злива. Перед сценою була спека: поскидавши мокрі футболки, публіка місилася в «брудних танцях».

Коли «жива» програма закінчилася розпочалася дискотека «Слухай українське!». Декілька справжніх одчайдухів пірнали в болото, купалися в ньому і просто дуріли з радості. Інші ж порозходилися сушитися і відігріватися по своїх наметах.

День другий: тракторець-герой і Скрипка на буксирі

Наступного дня кількість відвідувачі фесту збільшилася удвічі. Колони фестивальних «паломників» заповнювали вільний простір території. Хто добирався сюди своїм ходом, а хто на автівках. Останнім довелося прикро пошкодувати про свій вибір, адже їх машини стрягли у грузькому болоті. Тоді на допомогу приходив металевий герой «Підкаменя» - старенький тракторець. Мов ріпку із землі він висмикував машини з болота – і це стало ще одною веселою розвагою.

Крім того, на диво всім та на «респект» організаторам, діяли всі заплановані атракції. За знаменитим каменем розташувалися лицарі, які демонстрували глядачам свою звитягу. Обабіч дороги до каменю поселилися козаки із «Куркового товариства». На всенькій території фестивалю проходили численні майстер-класи, а на малій сцені виступали народні колективи з Львівщини, Херсонщини, Київщини тощо.

Для малечі було організовано спеціальний майданчик, де вправні волонтери розважали дітисьок упродовж фестивальних днів. Атракцією для дітей та дорослих став живий символ українських фестивалів – Сашко Лірник, який розповідав свої захоплюючі та химерні казки. Навіть дорослі почасти зупинялися біля нього і приєднувалися до юних слухачів. Також діти були забезпечені різноманітними конкурсами та розвагами.

Біля новоствореного озера розмістилися літератори від кав’ярні «Кабінет». За усі дні фестивалю тут кожен міг послухати хорошу поезію як юних, так уже і відомих письменників, зустрітись із Юрком Іздриком, Мар’яною Савкою, Галиною Гевків, Юрком Кучерявим, Дмитром Добрим-Вечором чи Міськом Барбарою.

Перед початком музичної програми на глядачів чекало ще одне випробування. Після того, як цілісінький день погода тішила сонцем звечора мокрих фанатів, раптово шугонув дощ. Це змусило відтермінувати початок музичного дійства на дрібку часу. Та коли на сцену вийшла формація «Чоботи з бугая», глядачі, забувши про холод, болото та інші незручності із запалом знову кинулися брати в полон болотяний простір. «Ми тут усі панки!», - каже одна дівчина і з писком стрибає у болото. Забави у цьому місиві приносили найбільше радості. Очевидець ЗіКу підтвердить (ги-ги ). А гуцульські мелодії «Бурдону» та радісні мелодійні пісні «Сонцекльошу» призвели до того, що навіть місцеве автохтонне населення приєдналося до болотяних гулянь.

А тим часом на територію опускається ніч і після шалено драйвового виступу «ДримбиДаДзиги» усі очікують на появу легенд української сцени гурт «ВВ». Скрипку і компанію доставили під сцену на машині, яку під крики юрби тягнув по болоті героїчний трактор. Виступ «ВВ-шників» просто порвав публіку на шматки змусивши аж болото скрипіти під ногами публіки. Що ще скажеш?

День третій: брат, пиво кінчилось, а фестиваль триває!

Останній день дійства відзначився ласкавістю теплого сонечка. Дехто з людей залишали фест,чи тому, що увесь одяг промок, чи тому, що чекала робота. Проте, вони залишали дійство із усмішкою на обличчі і радістю в серцях. «Це просто мега-вибухово!, - каже один з від’їжджаючих хлопців. – Наступного року обов’язково знов приїду сюди за будь-яких обставин! От тільки нехай організатори, якщо не буде дощу, організують самі болото. Так я ще просто ніколи в житті не веселився».

А музика останнього дня не могла не тішити збочене серце меломанів. Шальона оновлена Юрком Іздриком «Перкалаба», містичний «Вій», веселковий ГМД «Вертеп», улюблені у Львові «Дивні». І усі ці «монстри» виступали на одній сцені і в один день!!!

А на завершення – вибуховий виступ легенд львівського року «Мертвого Півня» у повному складі. Чи варто описувати що творилось під сценою? Краще знайдіть очевидців серед тих, хто був у Підкамені і спитайте самі.

А я хіба повідомлю, що фестиваль «Підкамінь-2008» відвідало понад 10 тис. людей.

Як обіцяють організатори, наступного року на глядачів чекатиме ще більше розваг і приємностей. От тільки чи буде болото, поки що замовчуютьJ.

Приїжджайте на «Підкамінь-2009» і довідаєтеся самі!

Поділись новиною в :

Дякуємо!

Додати коментар

JComments