(Українська) Виставка Щирих І Красівих Картин Зі Львова Та Харкова

Живопис, представлений в експозиції, демонструє створені двома молодими художниками емоційні мікросвіти — тонкі баланси між інтимним та універсальним, між «тут, зараз» та «ніде». Відсутність людей у пейзажах змушує глядача брати на себе роль суб’єкту — дихати тим повітрям, жити в маленьких хатинках, відчувати аромат степових трав, дивитися у сіре небо. Але водночас зрозуміло, що цей світ так зачаровує саме своєю умовністю, ідеальністю — на землі ніколи не буде папірця, біля хати ніхто не потривожить ваш спокій, а тишу не розріже різкий звук. Такий стан, перекладений у формат полотна, укупі з абстрагованим формоутворенням та аскетичною сюжетністю, висуває питання ментальної репрезентації як найбільш істотного, якщо не головного — саме в ньому ритм співвідношень, який символізують і який символізує, виявляє свою чіткість, певну періодичність і переконливість.
Експоновані пейзажі зберігають поетику етюдності, проте наближаються до «формульного» сенсотворення у своєму жанрі. За відвертою і, нібито, простою геометрією полотна, за лінійним, силуетним акцентом внутрішнього синтаксису вибудовується світоглядна цілісність, внутрішнє розуміння малярської тектоніки, робота з простором та логікою кольору. Аскетичний краєвид, локальні природні образи сповнені грою фарби, яка зображається у достатньо лаконічному рішенні, на кшталт відомої з «напівфігуративу» або «безпредметництва» роботи кольоровим полем, що зближує твори з ідеєю абстрагування уявлень про світ засобами живопису.
«Основна мета мого живопису — максимально тонко передати емоційний стан у якому я перебуваю під час створення картини. Я спостерігаю та аналізую метаморфозу композиції, форм та кольорових співвідношень на полотні. Сьогодні це акцент на узагальнення композиційного рішення та пошук гармонійних кольорових поєднань. Зображаючи пейзаж я намагаюсь сконцентруватися лише на головному використовуючи для цього мінімальні, але влучні засоби», — Ігор Некраха.
«На полотні я фанат контрасту в композиції, фактурі, кольорі та навіть в емоції та думці. Для мене живопис — це сповнений імпровізації інтенсивний процес маніпулювання світлом та кольором. Я прагну створити роботу, яка не стільки передає інформацію чи ілюструє ідею, а самостійно створює переконливий емоційний досвід. Моя мета в живописі — створення картини, яка затягне глядача у свій чуттєвий простір, пробудить спогад про візуальне або духовне, поставить питання чи озвучить відповідь, у будь-якому разі, твір, який має свій унікальний клімат і мусить пролитися зливою, припекти сонцем або загорнути туманом», — Андрій Чижов.