виставка Юрія Маратюка Час тиші

Простір оточує кожного з нас і завдання фотографа полягає у тому, щоб поділитися цим своїм оточенням і перемістити глядача у своє власне неповторне середовище. З часом як з неосяжною субстанцією все складніше. Інтуїтивно розумієш, що фотографія зупиняє час, але це ілюзія і ми всі розуміємо чому. Можливо, що фотографія не зупиняє миттєвостей а лише об’ємно їх висвітлює.

Юрій Марутяк фотографує на довгих витримках, що дозволяє йому вловити час, не зупинити а лише висвітлити. Авжеж, це ж мистецтво світла. В його роботах час розтягується і зливається з простором, час тече. Рікою, Темзою. Місто, Лондон лишається на місці своєрідним якорем, що не дозволяє нам втекти з рікою часу. А насправді хочеться втекти. Дуже. Річка впадає в море, море перетворюється на туман. Все як у тумані, ми перестаємо щось розуміти. Нібито все розуміли до цього часу. Чорно-біла гама відсікає все непотрібне, другорядне, редукуючи зображення до образу. Образу вічного міста у власному просторі і часі. Фотографії Юрія Марутяка промовляють не голосно а тихо. Цього якраз достатньо, аби повідомити нам про найголовніше — все що ми бачимо було до нас. І буде ще довго після. І кінця цьому не буде. Ніколи.