Катаржина Бонi – Ойя Байдар МАЧ день 11

Катаржина Бонi

Народилася у 1982 році, випускниця культурології у Варшавському університеті, соціальної психології в університеті УСГН та Польської репортажної школи. Спеціалізується на текстах про Азію, де понад чотири роки жила і працювала (зокрема в Японії, Китаї та Індонезії).

Написала Kontener (Контейнер, разом із Войцехом Тохманом) – книгу про життя сирійських біженців і Ganbare! Workshopy smrti (чеською: Абсент, 2017, пер. Міхаел Алекса). За цю книгу про Японію отримала в 2017 році Загальнопольську літературну премію для письменниць „Gryfia“. «Репортаж – це поліфонія розповідей про втрату всього і спробу життя у тіні смерті», – зазначила голова журі Джоанна Лапрус-Мікульська.

Ойя Байдар

Прозаїчка, есеїстка, живий класик турецької літератури, народилася у 1940 році. Вивчала соціологію у Стамбульському університеті і вступила на академічну дорогу. У шістдесятих роках долучилася до лівого руху і стала відомою представницею Турецької робітничої партії. За свою політичну діяльність була затримана і викинута з університету, після звільнення недовго працювала редакторкою різних періодичних видань.

Після перевороту 1980 року змушена була покинути Туреччину і дванадцять років жила переважно у Німеччині, деякий час також у Москві. Свій перший роман Allah Çocukları Unuttu (Забуті богом діти) вона написала у сімнадцять років. Досвід життя в еміграції та падіння соціалізму відображені у збірці оповідань Elveda Alyoşa (З богом, Альоша), за яку вона отримала премію Юнуса Наді.

Багато нагород вона отримала також за романи Kedi Mektupları (Котячі листи), Sıcak Külleri Kaldı (Лишився гарячий попіл) і Erguvan Kapısı (Ворота з церцісу). Велику увагу привернула прозова книга Kayıp Söz (Загублене слова), що тематизує питання курдів. У 2001 році заснувала Турецьку мирну ініціативу.