Ольга Кузюра Втрачена присутність

Матеріальні об’єкти, що є свідченням естетичної і ментальної вибагливості епохи означують людину і дійсність, яких вже немає. Вони дозволяють дослідити гостре питання колективної пам’яті. На тлі так змінної геополітичної мапи світу відбувся розрив тяглості нашої органічної культурної еволюції. Багаж інтелектуального, культурного та матеріального спадку, що мав лягти в основу нашої самоідентифікації був незворотньо понівечений. Цей символічний простір, як певна цілісність дає людині певність та своє місце в дійсності. З нашого минулого було усунуто покоління особистостей, та систематично руйновано елементи ціннісної системи, що сьогодні мали бути нашим орієнтиром. Тому нам особливо складно берегти створене до нас, для нас, але не нами і ми продовжуємо втрачати матеріальне і метафізичне…

Частинами інсталяції є відбитки з фрагментів втрачених інтер’єрів, зруйнованих будинків і прикордонних стовпців вже неіснуючих держав… Кожен паперовий об’єкт є не лише посмертною маскою, але й документом, носієм, що фіксує присутність людини у просторі. Процеси у сучасному світі зводять нас до спільного полікультурного знаменника, деформуючи та розмиваючи межі культурної та, зрештою національної ідентичності. Ми не відчуваємо, що це Сьогодні є нашим, бо ми втратили наше Вчора.

Фото: Павло Вавілов