ТРАНСГРЕСІЯ

Кожен має свою єдину мелодію існування (Марія Яньон)

Ідея виставки стосується поняття трансгресії як тенденції до розвитку в різних вимірах,
включаючи самореалізацію, завдяки якій ми можемо переказати наші власні існуючі можливості розвитку, духовні та емоційні. Трансгресія – це також прагнення до пізнання нових явищ, інформації про світ чи людину. Таким чином, можемо розглядати її як взаємопроникнення різних переживань і досвіду, що змушує творця виходити за власні існуючі межі. Особиста трансгресія охоплює всі ті дії, які часто постають як нові та пізнавальні. Говорячи про трансгресію, варто також згадати про романтичні цінності, на що з-поміж іншого вказує Марія Яньон, видатний експерт з культури ХІХ-ХХ ст., історик літератури, ідей та уяви, а також польського романтизму.

Назву виставки я почерпнув з роздумів над проблемою трансгресії авторства Марії Яньон.
Вивчаючи період романтизму, авторка друкованих томів під назвою Трансгресія зазначила, що польський романтизм, на відміну від інших європейських країн, поширився на все ХХ століття. У цьому періоді вона виділила три кульмінації – період до початку Другої світової війни, час Другої світової війни і повоєнний період. За словами Яньон, Солідарність прийняла і по-своєму розбудувала романтичну емоційну культуру, особливо її патетичний патріотизм. У своїй знаменитій промові, виголошеній під час перерваного введенням воєнного стану Конгресу польської культури, Марія Яньон постулювала перетворити цей величезний емоційний зрив в інтелектуальну роботу. Ідучи далі цим шляхом, Марія Яньон велику роль у всьому русі Солідарність приписала жінкам, які героїчно підтримували своїх чоловіків, братів та батьків, інтернованих у період воєнного стану. Саме вони, на її думку, були відмінними редакторками підпільних брошур, інтелектуалками, які проявляли себе у публічному і таємному спілкуванні, а також допомагали з переховуванням людей.

Моє зацікавлення міркуваннями Марії Яньон мало великий вплив на концепцію виставки, але вона також спричинена рефлекцією на нещодавні вельми інтригуючі тенденції феміністичних явищ. Зрештою, це також частково, як бачите, збігається з теоретичними працями дослідниці. Та все ж моя увага більше зосереджена на різного роду «чорних протестах» різних соціальних груп, включаючи жінок як окрему категорію. Як відомо, всі види опозиційних настроїв – це не лише сфера сучасності. Тут хочу звернутися до двох дуже цікавих особистостей польського мистецтва. Я маю на увазі Еву Партум і Еву Блум Квятковську. Перша з них в 1971 році реалізувала роботу на площі Свободи в Лодзі під назвою Legalność przestrzeni (Законність простору). В межах площі постав ліс дорожніх знаків і табличок зі звичним або уявним змістом, які забороняли різні види діяльності – в’їзд заборонений, тиша і заборона вирощування чого-небудь. Це останнє гасло безпосередньо стосувалося студентських протестів в рамках так зв. паризької весни 1968 року. У свою чергу Ева Блум Квятковська в 1989 році спалила всі свої роботи у знак протесту проти злочинних тоталітарних ідей. Тепер, через кілька десятиліть, ті жести художниць можуть стати імпульсом до переосмислення та дій у вимірі мистецтва, а не тільки наслідувальною участю в
протестах. У цьому контексті, високо оцінюю активну участь Арка Пасожита у Національному Страйку Жінок 18 січня 2018 року в Торуні, який прийшов із обрамленою картиною Дама з горностаєм, що приховувала своє обличчя балаклавою.

Ідею виставки під назвою Трансгресія працівників кафедри Інтермедійної пластики Університету Міколая Коперника та запрошеної групи студентів вважаю бажанням звернутися до таким чином сформульованої, багатовимірної проблеми. Парадоксально сприятливим моментом для підняття такого типу теми є поточна соціально-політична ситуація у Польщі. Додатковим стимулом для трансгресивних думок є факт, що виставка відбувається у Львові. Я вірю, що це буде спільна подорож до меж нашого пізнання.

проф. Мар’ян Стемпак

Учасники виставки:

д-р Дорота Хілінська, д-р Йоанна Холасцінська, д-р габ. Вітольд Юркевич, д-р габ. Анна Коля, проф.Мар’ян Стемпак, д-р Томаш Влажьляк, Маґда Ґурська,
Ольґа Ґрибович, Каспер Хейн, Даніель Леван, Давід Левандовський, Аліна Сметана.

Куратор виставки: Мар’ян Стемпак.