Світ Середньої Азії перемістився учора у львівський фотоклуб «5 х 5». Куточки країн Середньої Азії, Кавказу, Ірану та Афганістану зі своєї дивовижної подорожі показав львів’янам молодий фотомайстер, фотокореспондент ЗІКу Маріан Стрільців.
Приміщення фотоклубу «тріщало» від кількості охочих послухати враження двох львівських хлопців – Маріана Стрільціва та молодого науковця-географа Романа Лозинського, які у 2007 і 2008 роках здійснили далекі подорожі в екзотичні для українців країни: розпочали з близьких українському серцеві Грузії та Вірменії, згодом продовжили мандрівку у Казахстан, Узбекистан, Киргизстан, Таджикистан. А далі був шокуючий Афганістан, заможний і щедрий Іран. Мандрівники розвіяли міфи про дику й небезпечну Азію.
Присутні у фотоклубі на півтори години занурилися у світлини автора та його спогади: драйв та екстрим автора передались і глядачам.
Маріан розпочав свою розповідь із того, як зародилася ідея такої авантюрної подорожі та про тривалу марудну підготовку. Але, здавалось, цим двом юнакам був цікавий сам процес і, кинувшись у руки долі, без будь-яких гарантій та впевненості у завтрашньому дні, у 2007 році вони вирушили у Вірменію та Грузії. Частково це було волонтерство – допомога дітям, що народилися у Вірменії, зруйнованій землетрусом 1986 р.
Як завжди непередбачувана дорога, змінила плани мандрівників, яким довелося скоригувати свій маршрут через Туреччину. Мандрівка у Вірменію була лише підготовкою до майбутнього звершення – підкорення країн Середньої Азії. Рік підготовки не пройшов намарно, і вже у 2008 році юнаки вирушили на Схід. Маріан Стрільців не приховував, що був і страх, і невпевненість, але від цього всього, водночас, і неймовірне задоволення – жити однією миттю, коли не знаєш, хто підбере тебе автостопом завтра, де ночуватимеш і чи знайдеш воду. Було у цій подорожі все: і дика Грузія та автентичний Афганістан, і неймовірно розвинений Іран. Були і дикі гори, і чотириденні піші подорожі, і знайомство з наркоторгівцями, і лихо всіх туристів – пограбування, і навіть страх інколи витягти свою фотокамеру. Траплялись на дорозі люди різні: і ті, хто прагнули наживи, і просто надзвичайно допитливі та цікаві, однак все ж частіше – добрі та безкорисливі. Але, якби довелося поїхати туди знову, Маріан зізнається, не вагався б ні миті.
Ця мандрівка викликала чимало запитань і у глядачів. Їх цікавило, як вдалося хлопцям перетинати кордони, де запасалися водою, як долали виснаження та спеку, як, врешті-решт, обходилися без жінок, і чи часто голилися.
«Ми разом фотографували чергову річницю виведення радянських військ з Афганістану. Якось між іншим, цей молодий хлопець, Мар’ян Стрільців, львівський репортер, що за віком аж ніяк не міг на біду собі й батькам потрапити у те пекло двадцятирічної давності, почав згадувати про речі, що могли бути відомі тільки цим крутим хлопцям, яких в народі називають афганцями», – зазначив куратор фотоклубу «5 х 5» Костя Смолянінов.
І коли Узбекистан, Казахстан, Афганістан, Іран та багато інших країн Середньої Азії вже пройдені, спраглий до пригод фотомитець Маріан Стрільців зізнається, що наступним кроком буде підкорення такої звиклої нам, але насправді не менш загадкової Європи. Які ж міфи вдасться їм зламати цього разу?
Приміщення фотоклубу «тріщало» від кількості охочих послухати враження двох львівських хлопців – Маріана Стрільціва та молодого науковця-географа Романа Лозинського, які у 2007 і 2008 роках здійснили далекі подорожі в екзотичні для українців країни: розпочали з близьких українському серцеві Грузії та Вірменії, згодом продовжили мандрівку у Казахстан, Узбекистан, Киргизстан, Таджикистан. А далі був шокуючий Афганістан, заможний і щедрий Іран. Мандрівники розвіяли міфи про дику й небезпечну Азію.
Ця мандрівка викликала чимало запитань і у глядачів. Їх цікавило, як вдалося хлопцям перетинати кордони, де запасалися водою, як долали виснаження та спеку, як, врешті-решт, обходилися без жінок, і чи часто голилися.
© 2010 fotoclub