Десятий «Jazz Bez» прокотився тринадцятьма містами України і Польщі  12 грудня завершився Ювілейний десятий міжнародний фестиваль «Jazz Bez», який є одним із наймасштабніших та найдавніших джазових фестивалів України та найтривалішим проектом МО «Дзиґа». Фішка фестивалю в тому, що він одночасно проводиться по обидві сторони українсько-польського кордону, змушуючи сотню музикантів долати тисячі кілометрів, митників - сушити голову над перевіркою інструментів, а публіку різних міст - єднатися джазовою музикою.
|
Jazz Bez 2010. День останній На завершення Jazz Bez запропонував публіці два напіветнічні-напівджазові проекти: вірменсько-український "Lela Project" та польсько-український "Portrety". Судячи з кількості публіки, пропозиція виявилася актуальною – зал був заповнений від початку й до кінця. І це не може не тішити, бо свідчить (разом із попередніми концертами) одразу про кілька тенденцій. По-перше, львівська публіка готова масово ходити на хороші, але маловідомі проекти. По-друге, вона може достойно оцінити їхню часто непросту музику. І хочеться вірити, що немала заслуга в цьому належить освітній ролі фестивалю Jazz Bez, який завжди ставив якість музики перед блиском імен. Хоча більшість імен з його програми на блиск таки заслуговують, зокрема і заключна пара цього ювілейного року.
|
Jazz Bez 2010. День 10 Передостанній день фестивалю Jazz Bez 2010 потішив львівську публіку концертом зірки справді світової величини — піаніста Йоахима Менцеля, який виступав у складі jmTrio; на басу там Michał Barański, а на ударних - Sebastian Frankiewicz. Менцель – звісно, чудовий віртуоз, переможець півмільйона конкурсів, викладач і т.д. і т.п – його регалії можна перелічувати довго.
|
Jazz Bez 2010. День 9 В п'ятницю Jazz Bez повернувся до Філармонії, де й залишатиметься ще два дні - аж до свого завершення. Тема фрі-джазу, яку якось оминали попередні концерти (якщо не рахувати Full Blast, та й ті були не особливо "фрі"), нарешті успішно розкрив дует вже добре відомого нам Юрія Яремчука з піаністом Олексієм Лапіним.
|
Jazz Bez 2010. День 8 Тріо з перших акордів знищує стереотип про власну «камерність». Здавалося б: лише барабани, скрипка та клавішні - де ж там узятися щільному та «навороченому»звучанню? Але, по -перше, клавішні - то хаммонд, а скрипка - не в акустціі, а з підсиленням, до того ж з використанням відлунюючи ефектів, аби подовжити звук і зробити його більш в»язким.
|
|
<< Початок < Попередня 1 2 3 Наступна > Кінець >>
|
| Всього 1 - 5 з 11 |
© 2012 jazzbez