Олег Лишега (до свого 60-го ювілею)
Це друга зустріч з Олегом Лишегою, присвячена його 60-річчю. На хвилі минулої зустрічі, яка відбулася за день перед цією, Лишега далі продовжував говорити про Антонича й порівнювати його з Чубаєм – за ці дві зустрічі він розробив цю тему настільки детально, наскільки це можна було зробити в не задуманій наперед розмові, подарувавши своїм слухачам таким чином як мінімум готовий матеріал для курсової роботи
Поміж тим він згадував свою молодість, ділився задумом майбутньої книжки, читав притчі, розповідав про інших відомих людей (як-от Гарсія Лорка або Никифор Дровняк), пересипаючи оповідь маловідомими фактами (і, підозрюю, правдоподібними вигадками також), перескакуючи з теми на тему й повертаючись до попередніх досить часто, щоб унеможливити написання звичних шоунот до цього випуску. Та й для чого вони – вам же не треба додаткової мотивації, щоби ще раз послухати Лишегу?
А ось своїх віршів він, як не дивно, вділив пібліці напрочуд мало. Всього два: «Пісня 212» («Так багато суперзірок, порослих очеретом...») і «Пісня 882» («Справжній тобі гербарій – гроші на деревах...»)
Podcast: Play in new window
| Download (Duration: 1:09:41 — 39.9MB)
Мітки: Лишега Олег




Сьогодні пропонуємо вашій увазі спільний виступ уже відомої вам поетеси й радіоведучої Любові Якимчук з львівським джазменом, контрабасистом Марком Токарем у спільному проекті, що отримав назву «Жінка, дим і небезпечні предмети». Тандем Токаря–Якимчук дебютував у вересні під час Форуму видавців у Львові, а цей запис зроблено на його другій презентації в кав'ярні «Квартира 35» 3 жовтня.
Ігор Померанцев – російський поет, журналіст, дисидент. Народився 1948 року в Саратові, ріс в Забайкаллі і Чернівцях. Закінчив романо-германську філологію. Працював сільським вчителем в Карпатах, перекладачем в Києві, друкувався в журналі «Смена» та самвидавом. 1978 року емігрував до Німеччини, того ж року отримав британське громадянство. З 1980 року займається радіожурналістикою – працює в російській службі BBC, з 1985 – на «Радіо Свобода», в т.ч. пише радіоп'єси.
Грицька Семенчука представляти не треба – його знають всі. Молодий, дуже молодий поет, причому поет хороший; активний, дуже активний культурний менеджер, який у свої 18 уже встиг зробити суттєво більше, ніж дехто встигає до тридцяти – цього було більше, ніж досить, щоб запросити його до Кабінету. Хто бачив Грицька на всіляких акціях-презентаціях, той знає, що він часто міняє своє амплуа. Цього разу він звучав дещо манірно. Але, тим не менш, від питань незмінного модератора Юрка Кучерявого відбивався достойно, серед іншого говорячи про таке: