Ігор Калинець про Антонича
Всі ми знаємо, що в літературі існує така тема — письменник та його біографія. Як вони перетинаються, як взаємно відносяться, який взаємний вплив мають? І чи він існує? Чи може знання біографії щось пояснити в поезії, чи може щось нам додати до її розуміння взагалі і в кожному конкретному випадку? Розглядаючи думки самих письменників з цього приводу, ми часами натикаємося на дивні парадокси. Наприклад Кафка вважав, що біографія не здатна нічого пояснити у творчості письменника, тим не менше улюбленими книжками, які він волів читати, були саме біографії письменників. Те саме стосувалося Пруста чи, приміром, Одена з Бродським...
Як би там не було, нам кортить привідкрити завісу приватного простору жительствування письменника, дізнатися як він жив, бо ми не можемо позбавитися відчуття єдності того, як він жив і чим він жив. Хоч промовивши вголос цю думку, з необхідністю розуміємо, якими крихкими є наші надії на таку єдність. Хоча, на доказ попереднього, письменник, принаймні поет, це передовсім приватна особа. Але спинімось. Як би там не було, людська цікавість нездоланна.
Отже, що ми знаємо про Антонича, фактично знаємо? Пасажі із розділу «Дванадцяти обручів» Юрія Андруховича не враховуються, адже межують з дифамацією. Його, Антонича, досі оприлюднена підкріплена фактами біографія вміщується буквально в межах однієї сторінки. Протягом довшого часу знаковий для нашої 2-ї половини 20 ст. український поет, один з тих, хто свого часу наново відкривали Антонича для загалу, Ігор Калинець, досліджує обставини короткого життя поета. Далі »
Podcast: Play in new window
| Download (46.5MB)
Мітки: Ільницький Данило, Антонич Богдан-Ігор (про), Калинець Ігор


Зустріч присвячена розглядові збірки поезій Миколи Холодного «Повернення» (К.: «Факт», 2009. – 212 с. – (Зона Овідія)).


Сьогоднішній випуск був записаний не в «Кабінеті», а у львівській книгарні «Є». Зазвичай ми не робимо записів літзустрічей, які не ми організовуємо, але для цієї не могли е зробити виняток. Бо гостею «Є» того вечора була 
