dzyga logo

Книжка року 2009


Зустріч, що закрила літературний сезон 2009 року, відбувалася в рамках кричичних обговорень Віктора Неборака та Ігоря Котика і була присвячена єдиному запитанню: яке видання 2009 року претендує на горде звання книжки року. Оскільки зустріч — не конкурс і не передбачає встановлення єдиного видання-переможця, то її учасники ділилися своїми читацькими враженнями, декларуючи місце нових видань у власних, внутрішніх рейтингах (і принагідно зачитували з цих книжок фрагменти).
А оскільки питання залишилося відкритим, запрошуємо вас пропонувати й свої версії в коментарях. І, звісно, пояснити свій вибір.

Мітки: ,

Тарас Федірко


Тарас ФедіркоПередостанній цього року літературний подкаст представляє чергового молодого поета, одного з наймолодших, які коли-небудь виступали в «Кабінеті» — Тараса Федірка. Попри юний вік автора розмова велася на достойному рівні інтелектуальної напруги й вийшла герметично-даоською: герметичною – бо потребує для зрозуміння і відповідної ерудиції, і вільного оперування конкретним літературним кодом, в руслі якого працюють автор та його натхненники; даоською – бо в ній багато тиші, яка приходить на допомогу, коли слова видаються неспроможними належним чином передати повідомлення. Протягом зустрічі говорилося таке:

  • розлоге представлення;
  • вірші: «Мигдаль» (цикл), «Читаючи пальцями», «Вслухайся очима...», «Я лежав у глибокому рові...», «Що стояло у подиху ...», «Шлях — шов», «Лежить задля нас», «Провалом в провал...», «Слова губи», «Видавнене в провал...», «Згорблений під порогом...», «Забуте лежало долі...»,
  • Кучерявий про метафізику та інтертекстуальність Федіркових текстів;
  • Федірко про зміст, код і власне бачення своїх віршів;
  • про поетів – своїх натхенників;
  • про онтологічну порожнечу та місце фантазії у творчості;
  • вірш «Невидюще, з очима, закопаними в пісок», «Над проваллям бумерангом кинуте око»; «Тьмяно вгорі...»,
  • про свої переклади з італійської: Унгаретті, Квазімодо і Павезе та читає деякі з них;
  • про причини свого вибору верлібрів перед силаботонікою;
  • про недовіру до мови та її причини.

Мітки:

Юрій Тарнавський. «Короткі хвости» (критичне обговорення Неборака — Котика)


Юрій Тарнавський. Короткі хвости (обкладинка)

Навколоджазбезівська перерва в нас дещо затягнулася (передовсім з моєї вини), але нарешті ми повернулися, просимо пробачення у своїх слухачів, які не відписалися від нашого подкасту і починаємо віддавати вам борги. Перший борг — якраз місячної давності — це літературно-критичне обговорення Віктора Неборака та Ігоря Котика, присвячене книжчці «Короткі хвости» Юрія Тарнавського (Київ, вид. дім. Дмитра Бураго, 2006)
Зустріч відбулася з нагоди виходу монографії Котика «Екзистенційний вимір людини в поезії Юрія Тарнавського», але скромний автор майже про неї не знадував. Зате говорилося таке:

  • ˜чому ця книжка залишилася непоміченою читачем;
  • Неборак переказує оповідання «Вистава»;
  • Котик переказує оповідання «День незалежності» і «Землетрус у серці»;
  • про специфіку стилістики Тарнавського;
  • ліричний відступ на ґендерну тематику від викладача фізичної культури :)  ;
  • розглядаються оповідання «Троянда» і «Пропасти»
  • про образність в Тарнавського, зокрема про значення побутових картин;
  • двоюрідний брат атвтора Роман Матковський розповідає про життя Тарнавського;
  • Неборак читає фраґмент з інтерв'ю Тарнавського, даного Володимирові Цибулькові;
  • про літературну автобіографію Тарнавського «Босоніж додому і назад».

Мітки: , ,

Олег Лишега (до свого 60-го ювілею)


Це друга зустріч з Олегом Лишегою, присвячена його 60-річчю. На хвилі минулої зустрічі, яка відбулася за день перед цією, Лишега далі продовжував говорити про Антонича й порівнювати його з Чубаєм – за ці дві зустрічі він розробив цю тему настільки детально, наскільки це можна було зробити в не задуманій наперед розмові, подарувавши своїм слухачам таким чином як мінімум готовий матеріал для курсової роботи :) Поміж тим він згадував свою молодість, ділився задумом майбутньої книжки, читав притчі, розповідав про інших відомих людей (як-от Гарсія Лорка або Никифор Дровняк), пересипаючи оповідь маловідомими фактами (і, підозрюю, правдоподібними вигадками також), перескакуючи з теми на тему й повертаючись до попередніх досить часто, щоб унеможливити написання звичних шоунот до цього випуску. Та й для чого вони – вам же не треба додаткової мотивації, щоби ще раз послухати Лишегу?
А ось своїх віршів він, як не дивно, вділив пібліці напрочуд мало. Всього два: «Пісня 212» («Так багато суперзірок, порослих очеретом...») і «Пісня 882» («Справжній тобі гербарій – гроші на деревах...»)

Мітки:

Олег Лишега (до сторіччя Антонича)


Олег Лишега

Олег Лишега насправді представлення не потребує. Що би ми про нього не знали, все одно про нього не відомо нічог; і скільки б він не виступав на публіці, аурі загадки навколо нього не розвіятися. Ця зустріч відбулася з нагоди ювілею Антонича – за природної відсутності ювіляра Лишега вирішив сам трохи побути Антоничем і розповісти дещицю із того, що про нього знав. Це перша із двох зустрічей за участі Лишеги, що відбувалися протягом двох днів: ця — в середу в «Кабінеті», друга, що буде в наступному випуску – в четвер в «Дзизі»; ця присвячена Антоничу, інша – ювілею самого Лишеги.

Навідміну від наших звичних зустрічей, які проходять у все ж діалогічному стилі, ця – суцільних монолог Лишеги, де модератор, насправді, й не був потрібен. Зразу застерігаємо, що слухати його непросто, а ще складніше розуміти. Однак знаходяться знавці, які настирно рекомендують Лишегу не просто слухати, а дослухатися – мовляв, по тезах, які він висловлює, можна написати як мінімум дисертацію, а то й дві... А тези цього разу були на такі теми:
— стиль одягу Антонича;
— сумнівне лемківське походження Антонича;
— молодий Антонич проти старого Чубая;
— про те, як львівський музей Олеки Кульчицької може посприяти в пізнанні Антонича;
— про відмінність мови Франка і Антонича;
— ще раз про лемківство Антонича;
— про Антонича і Леопольда Левицького.

Мітки: ,

«кабі.net» отримав нагороду на конкурсі Best Ukrainian Blog Awards


Літературний подкаст «Кабі.net» на конкурсі BUBA отримав нагороду в номінації «Прорив року». Дякуємо всім, хто нас підтримував своїми голосами!

На фото: День і ніч несе редакція подкасту варту біля почесної відзнаки ;)

Подкаст "кабі.net" отримав відзнаку конкурсу BUBA

Мітки:

Обговорення трьох збірок оповідань від Віктора Неборака та Ігоря Котика


book-image

Пропонуємо вам чергову літературно-критичну зустріч від Віктора Неборака та Ігоря Котика, в ході якої вони обговорюють новинки української літератури. Цього разу на розгляд попали одразу три збірки оповідань: “Не червоніючи” Оксани Луцишиної, “Тіло і доля” Тараса Антиповича і “Червоний борщ” Олеся Бережного. Схоже, що читаючи названі тексти в ході підготовки до цієї зустрічі, наші критики не отримали жодного задоволення, так що їх відгуки доволі саркастичні. Втім, модератор Юрій Кучерявий вперто намагався заставити Неборака з Котиком сказати про ці книжки хоч якесь добре слово, в перервах викриваючи гностичну суть української літератури. Слухайте, наскільки йому це вдалося.

Мітки: , , , ,

П'ята інтерпретація Антонича


Ірина Старовойт, Данило Ільницький21 жовтня в «Кабінеті» у форматі зустрічі відбулась П'ята інтерпретація Антонича, організована Центром гуманітарних досліджень. Приводом для зустрічі стало видання повного зібрання творів Антонича у видавництві «Літопис». На зустрічі виступили дослідники творчості Антонича та упорядники цієї антології – кандидат філології Ірина Старовойт та аспірант філології Данило Ільницький. Розмова здебільшого точилася навколо видання, але зачіпала між іншим і таке:
– що ж таке повне зібрання творів і для чого воно потрібне у випадку Антонича;
– особливості цього конкретного видання, підхід до його упорядкування та оформлення;
– рукописний фонд Антонича в бібліотеці Стефаника, його історію і сучасний стан;
– що розповідають чернетки Антонича;
– прозові спроби Антонича (читається фраґмент роману «На другому березі»);
– попередні видання Антонича і долю його текстів при Радянському Союзі;
– символ свастики у вірша Антонича;
– датування незакінчених Антоничевих фраґментів;
– театральне читання віршів Антонича від актора Олега Стефана;
– Антонича як перекладача;
– дві редакції п'єси «Довбуш»;
– яким Антонич уявляється дослідникам своїх текстів.

Мітки: , ,

Записи з Літфесту – Василь Махно


Василь Махно, Богдана МатіяшПереглядаючи архіви, я наткнувся на кілдька записів з Форуму видавців, які банально забув тут викласти. Пропадати їм дозволити негоже, тож хоч і з запізненням, але пропоную вашій увазі для початку зустріч з Василем Махном, модеровану Богданою Матіяш.

Василь Махно (8 жовтня 1964, Чортків) — український поет, есеїст, перекладач, літературознавець. Член НСПУ, АУП. Учасник гурту «Західний вітер» (1992). Кандидат філолологічних наук (1995). Член міжнародного ПЕН-клубу. Народився у Чорткові в 1964 р. Закінчив Тернопільський педагогічний інститут (нині ТНПУ), викладав літературу у Тернопільському університеті, а згодом — у Ягеллонському (Краків). З 2000 р. проживає у Нью-Йорку, працює у НТШ-Америка. До Форуму вийшла його збірка есеїв «Парк культури та відпочинку імені Гертруди Стайн», однак п. Василь тільки побіжно обмовився про неї; взагалі не читав прози, а зосередився на віршах та розповідях про Америку, а конкретніше на такому:
– вірші «Жовтень 2008», «Бомбей», «Калікат»;
– про життя поета в еміграції та про українську культуру, як вона виглядає з-за кордону;
– про американський підхід до творчості й мистецтва;
– про вплив життя у США на зміну літературних вподобань і зацікавлень;
– про свою зустріч з Джоном Ешбері;
– вірші «Читання віршів», «Вікенд американської родини», «На поетичному фестивалі», «Пес», «Записник», «Нью-Орлеан»;
– про свою драматургічну діяльність, зокрема про п'єсу «Coney Island»;
– про третю й четверту хвилі української еміграції до США;
– про причини свого виїзду до США;
– про свою збірку есеїв «Парк культури та відпочинку імені Гертруди Стайн»;
– зі збірки «38 віршів про Нью-Йорк»: «Український поет...» «Муза», «Фотографія 1969 року», «Румунська ідилія», «Балада про 8 віршів».

Мітки: ,

Спецвипуск: Любов Якимчук — Марк Токар


Сьогодні пропонуємо вашій увазі спільний виступ уже відомої вам поетеси й радіоведучої Любові Якимчук з львівським джазменом, контрабасистом Марком Токарем у спільному проекті, що отримав назву «Жінка, дим і небезпечні предмети». Тандем Токаря–Якимчук дебютував у вересні під час Форуму видавців у Львові, а цей запис зроблено на його другій презентації в кав'ярні «Квартира 35» 3 жовтня.
Цей проект відсилає нас передовсім до традиції модерністської феміністичної літератури Заходу, зокрема таких її представниць, як Сільвія Платт, Сімона де Бовуар та Вірджинія Вулф. «Жінка, дим і небезпечні предмети» – яскрава неоавангардистська спроба мистецького осмислення жіночої ролі в літературі та взаємодію жіночого начала з чоловічим (представленим на концерті контрабасом Токаря).
Більшість представлений віршів – з дебютної збірки Любові Якимчук «, як МОДА», однак деякі були написані в процесі підготовки самого проекту й одразу до нього включені. Вірші, отже, такі: Далі »

Мітки: