Зустріч присвячена книзі Ігоря Калинця «Знане і незнане про Антонича». Модерує Віктор Неборак.
Podcast: Play in new window
| Download (Duration: 47:00 — 26.9MB)
Всі ми знаємо, що в літературі існує така тема — письменник та його біографія. Як вони перетинаються, як взаємно відносяться, який взаємний вплив мають? І чи він існує? Чи може знання біографії щось пояснити в поезії, чи може щось нам додати до її розуміння взагалі і в кожному конкретному випадку? Розглядаючи думки самих письменників з цього приводу, ми часами натикаємося на дивні парадокси. Наприклад Кафка вважав, що біографія не здатна нічого пояснити у творчості письменника, тим не менше улюбленими книжками, які він волів читати, були саме біографії письменників. Те саме стосувалося Пруста чи, приміром, Одена з Бродським...
Як би там не було, нам кортить привідкрити завісу приватного простору жительствування письменника, дізнатися як він жив, бо ми не можемо позбавитися відчуття єдності того, як він жив і чим він жив. Хоч промовивши вголос цю думку, з необхідністю розуміємо, якими крихкими є наші надії на таку єдність. Хоча, на доказ попереднього, письменник, принаймні поет, це передовсім приватна особа. Але спинімось. Як би там не було, людська цікавість нездоланна.
Отже, що ми знаємо про Антонича, фактично знаємо? Пасажі із розділу «Дванадцяти обручів» Юрія Андруховича не враховуються, адже межують з дифамацією. Його, Антонича, досі оприлюднена підкріплена фактами біографія вміщується буквально в межах однієї сторінки. Протягом довшого часу знаковий для нашої 2-ї половини 20 ст. український поет, один з тих, хто свого часу наново відкривали Антонича для загалу, Ігор Калинець, досліджує обставини короткого життя поета. (ще...)
Podcast: Play in new window
| Download (46.5MB)
Олег Лишега насправді представлення не потребує. Що би ми про нього не знали, все одно про нього не відомо нічог; і скільки б він не виступав на публіці, аурі загадки навколо нього не розвіятися. Ця зустріч відбулася з нагоди ювілею Антонича – за природної відсутності ювіляра Лишега вирішив сам трохи побути Антоничем і розповісти дещицю із того, що про нього знав. Це перша із двох зустрічей за участі Лишеги, що відбувалися протягом двох днів: ця — в середу в «Кабінеті», друга, що буде в наступному випуску – в четвер в «Дзизі»; ця присвячена Антоничу, інша – ювілею самого Лишеги.
Навідміну від наших звичних зустрічей, які проходять у все ж діалогічному стилі, ця – суцільних монолог Лишеги, де модератор, насправді, й не був потрібен. Зразу застерігаємо, що слухати його непросто, а ще складніше розуміти. Однак знаходяться знавці, які настирно рекомендують Лишегу не просто слухати, а дослухатися – мовляв, по тезах, які він висловлює, можна написати як мінімум дисертацію, а то й дві... А тези цього разу були на такі теми:
— стиль одягу Антонича;
— сумнівне лемківське походження Антонича;
— молодий Антонич проти старого Чубая;
— про те, як львівський музей Олеки Кульчицької може посприяти в пізнанні Антонича;
— про відмінність мови Франка і Антонича;
— ще раз про лемківство Антонича;
— про Антонича і Леопольда Левицького.
Podcast: Play in new window
| Download (Duration: 49:26 — 22.6MB)
21 жовтня в «Кабінеті» у форматі зустрічі відбулась П'ята інтерпретація Антонича, організована Центром гуманітарних досліджень. Приводом для зустрічі стало видання повного зібрання творів Антонича у видавництві «Літопис». На зустрічі виступили дослідники творчості Антонича та упорядники цієї антології – кандидат філології Ірина Старовойт та аспірант філології Данило Ільницький. Розмова здебільшого точилася навколо видання, але зачіпала між іншим і таке:
– що ж таке повне зібрання творів і для чого воно потрібне у випадку Антонича;
– особливості цього конкретного видання, підхід до його упорядкування та оформлення;
– рукописний фонд Антонича в бібліотеці Стефаника, його історію і сучасний стан;
– що розповідають чернетки Антонича;
– прозові спроби Антонича (читається фраґмент роману «На другому березі»);
– попередні видання Антонича і долю його текстів при Радянському Союзі;
– символ свастики у вірша Антонича;
– датування незакінчених Антоничевих фраґментів;
– театральне читання віршів Антонича від актора Олега Стефана;
– Антонича як перекладача;
– дві редакції п'єси «Довбуш»;
– яким Антонич уявляється дослідникам своїх текстів.
Podcast: Play in new window
| Download (Duration: 1:10:13 — 40.2MB)
