вівторок, 12.10.2010 579 переглядів
Іван Малкович знаний більшості молодих поціновувачів літератури передовсім як видавець, директор дитячого видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» — одного з найуспішніших в Україні. Поряд з тим він чудовий поет, чий дебют якого свого часу протегувала сама Ліна Костенко. Його вірші (звісно, силаботоніка) майстерно-вийшукані й іронічні водночас. Одні з них ми пам’ятаємо змалку, інші нам геть невідомі, й пригадати чи познайомитися з ними в «Кабінеті» якраз трапилася чудова нагода – вихід його збірки «Вибране». Вона включає в себе найкращі вірші з усіх попередніх збірок, а також раніше непубліковані й давні, дороблені останнім часом. Попри такий офіційний привід для зустрічі, вона вийшла геть неофіційною, та й переважали в ній читані тексти, а не діалоги.
Кучерявий про зміст «Вибраного» Малковича;
Малкович про літзустрічі наприкінці 80-х і про своє ставлення до Форуму видавців;
Читає: переклади Станіслав Гроховяк, «Верлену» , фрагмент з «Фауста» і розказує про його переклад, свої вірші «Ніч,осінь», «Все ясне і тонке…» (з циклу «Все поруч»), «Пританцьовування на одній нозі», «Я вигортаю попіл із каміна…», «Зоопсихічне», «Повстанець», «Чоловік І і ІІ», «Ще одна осінь», «Житіє часника», «Житіє оленяра», «Золотий Іван», «Вертепчики», «Пійманий Сковорода», «Як з амфори зійшла…»;
діалог поколінь в українській літературі;
про своє знайомство з творчістю Антонича;
читає «Кіммерійський південь», «Таврія», «Сумного й неминучого…», «Покосили мої полонини…», «Літопис», «Вечірня (гусяча) буколіка», «Зима — то вітчизна руки», «Так дозріває кров», «У грудні календарі…», «Люблю тебе впізнавати на всіх картах світу…», «Пробач, що не завжди чую твій голос…»;
про можливість видання своєї книжки «Вертепчик»;
про дітей .
Podcast: Play in new window
| Download (Duration: 1:25:48 — 49.1MB)
Категорія: подкасти | прокоментуй!
