dzyga logo

Нова Дегенерація

понеділок, 21.03.2011 1,249 переглядів

Нова Дегенерація: Степан Процюк, Іван Андрусяк, Олена Мовчан
«Нова дегенерація» — одна з легендарних українських літературних груп. Заснована в 1991, вона виявилася ровесницею незалежної України, отже — цього року відзначає своє двадцятиріччя. Степан Процюк, Іван Ципердюк та Іван Андрусяк видали останнім часом по збірці есеїв. Всі вони вийшли у серії «De profundis» видавництва «Грані-Т». Їх письменники й презентували на зустрічі в каварні «Кабінет». На жаль, серед них не було Івана Ципердюка; замість нього його тексти читала головний редактор видавництва Олена Мовчан. Розмова здебільшого точилася навколо підсумків 20 років української незалежності, есеїстики та її місця в літературі; звісно, не обійшлося й без доброї порції текстів.

  • есеїстика — жанр нашого часу?
  • зміни у українській літературі, культурі й свідомості за останні 20 років;
  • Процюк читає уривок з есе «Нарцисизм і страждання»;
  • Андрусяк читає есе «Камінь»;
  • Олена Мовчан читає есе Циперцюка «Забуття батьком»;
  • переклади української літератури іноземними мовами;
  • Процюк про свій майбутній роман про Винниченка;
  • несподівані літературні пристрасті народу;
  • література для і від дітей;
  • Сальвадор Далі — за що така увага?
  • ініціатива Маріанни Кіяновської.
  • kabi.net – Степан Процюк

    четвер, 26.03.2009 717 переглядів

    Степан Процюк – письменник, есеїст, учасник літературного угрупування “Нова Дегенерація”. Проза Процюка є одним із найконтроверсійніших елементів сучасної української літератури. Автора часто звинувачують у натуралізмі та фізіологізмі. Автора підхвалюють за екзистенційну сміливість. Автору закидають вульгарність та імітацію щирості. Проте багато читачів вважає, що так звана вульгарність у Процюковому виконанні — це лише страсті за чистотою духу. Процюку закидають як і хворобливий патріотизм, так і відсутність будь-якого патріотизму. Його не пестить як традиційна, так і постмодерна критика. Автор має низку читачів у різних містах України, з яких можна створити віртуальний фан-клуб. Деяка частина читачів стверджує, що ненавидить його прозу. Проте сам автор вважає, що найбільше потенційних читачів ще не познайомилося як і з його книжками, так і з творами його колег.
    Прийшовши до “Кабінету”, Процюк прочитав есе “Канатоходці” з однойменної книжки
    та розповів про наступне:
    — християнство та атеїзм, богоборство та богошукання в своєму житті
    — невротичність своїх творів та страх сучасної літератури перед патетикою
    — Галичину, як “гримучу чуміш лакейства і п’ємонтизму”
    — можливість співжиття українського Заходу і Сходу та галицький сепаратизм
    — власні способи релаксації
    — авторську правку в перевиданнях
    — власне сприйняття критики своїх творів
    — таємні чоловічі товариства