У наші напрочуд важкі й драматичні часи якось природніше переживати такі емоції, як лють, ненависть, гнів… Проте не може не залишатися місце і для любові.

Мабуть, жодне почуття не має такої багатої палітри, про жодне не написано стільки книг, намальовано картин, знято кінострічок, водночас жодне почуття не є настільки складним, аби його адекватно висловити. Крім того, почуття любові є безмежно розмаїте: любов буває стійка і примхлива, радісна і трагічна, еґоїстична і жертовна, прагматична й романтична. А ще вона, як вважав Блез Паскаль, будь-яку людину робить кращою.

Втім, у вступній лекції йтиметься також про розуміння любові, виходячи зі світогляду й цінностей певної епохи й певної мови. Тобто сприйняття любові значною мірою визначається історичними та мовними обставинами. У середньовіччі любили далеко не так, як в античності, а в наші часи любовні почуття переживають інакше, ніж у добу романтизму…

Ми так багато бачимо різних граней любові в “Бенкеті” Платона, а чого варте саме розрізнення у давньогрецькій мові між eros, philia, storge, mania, agape тощо, в латинській – між libido та amor, між cupiditas i caritas. Зосередитися варто й на різниці між to like i to love, між moegen i lieben, нарешті, між любов’ю та коханням. Не менш важливим і цікавим є, звичайно, і сучасний погляд на вічне почуття. Чи має любов свою “хімію”, чи є в любові “тваринний магнетизм”? Чи є неминучою сучасна комерціалізація любові?

Такого роду питання є теж важливими і їх теж варто порушити…

Будемо це робити в артцентрі Дзиґа, 14 листопада, о 19.00.

Квитки – 150 гривень.

На вході – 200 гривень.

Квитки – на сторінці @artefact.journal