Михайло Красник – знаний львівський митець, що працює в площині абстракції ще від початку 1980-х. Кожен виток його внутрішньої еволюції – затребувана часом рефлексія. Починаючи колись із технічних вправ вільно-динамічної абстракції з допомогою знаного культуртрегера Андрія Дороша, він збудував свою унікальну супра-форму:  де колір, фактура, лінія, пляма – відтворюють його чутливі коридори часу. Михайло Красник ніколи немав академічної освіти, тому його візуальний онтологізм не засмічений алгоритмами  мімезису. Наївно-дитяче співставлення бабусиної вишивки і перспективних планів ландшафту відкрило йому колись ту «евріку»,  з якої свого часу Малевич зробив фундаментальну науку.

Тактильні структури – чутливий досвід вібрації на довкілля через категорії символічного. В даному випадку символами предметів є їх фактури чи тактильні зразки, що показують ці предмети в новому синтезі. Водночас у цих структурах наявні семіотичні архетипи, що розширюють часовий вимір до археології. Михайло Красник – добрий промовець у царині ірраціонального і ця його специфічна мова: тактильних структур – древніша від вербальної на кілька тисячоліть.

Сьогодні промовляти мовою чуттєвого та символічного вкрай важливо, адже посутнє раціо вже кількасот разів себе зкомпроментувало. Найдавніші смисли не брешуть. Михайлові треба вірити.

Текст – Богдан Мисюга