Владислав Рябоштан
Коли спокійна течія життя змінюється виживанням, найближча година — це те, що тепер містить у собі слово “майбутнє”, а ти не знаєш, де опинишся завтра, невеликий аркуш паперу та графіт стають тією технікою, яка здатна передати момент. Темрява графіту відповідає розповіді щоденника — це пилюка доріг, чорний дим над будинками на тлі туманного білого неба, бруд ранньої весни, земля з кратерами від снарядів. Мислення в перші дні стає чорно-білим і новий медіум – йому під стать – допомагає вести щоденник і переносити його з собою. Здебільшого серії стають краєвиди землі, зняті з неба над ворогом, де центральний хрест це приціл. Повітряна тривога чи небезпека не зупиняють процес і він триває під землею, і ця серія, цей шлях від світлого до темного і від чорного до білого триває, доки триває війна.
Vladyslav Riaboshtan
2022, paper, graphite, 21×29 cm.
When the familiar way of life is disrupted, the next hour is what the word “future” now contains, and you don’t know where you will be tomorrow, a small sheet of paper and graphite become the technique that can convey the moment. One sheet instead of a canvas captures a moment and becomes an act of survival. The darkness of the graphite corresponds to the narrative of this diary – it is the dust of the roads, black smoke over the houses against the background of a cloudy white sky, the dirt of early spring, the earth with craters from shells. Black and white thinking seizes the sovereignty of the mind, and this new matching medium helps to keep the diary and carry it with you. A big part of the series is landscapes of the earth taken from the sky above the enemy, and the target in the middle becomes the main axis. Air raid sirens or danger does not stop the process and it continues underground, just like this series, this journey from light to dark and from black to white continues as long as the war goes on.